ЧАСТИНА ІІ
(Право на життя, свободу, безпеку та особисту недоторканість)
A. Міжнародне гуманітарне право під час ведення бойових дій
18. Незважаючи на дипломатичні зусилля щодо забезпечення дотримання Мінських угод, продовжували надходити повідомлення про щоденні порушення режиму припинення вогню Збройними Силами України та озброєними групами «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» у численних точках вздовж лінії зіткнення як у Донецькій так і в Луганській областях із суттєвим зростанням у середині листопада, наприкінці грудня 2016 року та з різкою ескалацією військових дій у період з 29 січня по 3 лютого 2017 року. Незважаючи на повторні заклики до припинення вогню, інтенсивні обстріли і надалі є щоденним явищем у багатьох місцях. Ситуація в Донецькій та Луганській областях залишається напруженою і небезпечною для цивільного населення доки сторони конфлікту займають позиції у безпосередній близькості з населеними пунктами поблизу лінії зіткнення в порушення норм міжнародного гуманітарного права8. Зокрема військові Збройних Сил та бойовики озброєних груп продовжували встановлювати озброєння у цивільних житлових районах, а також у будинках для проведення невибіркових обстрілів та використовувати вибухову зброю великого радіусу ураження в населених районах. Спалах військових дій у межах трикутника Авдіївка-Ясинувата-Донецький аеропорт, а також у південних районах Донецька в період з 29 січня по 3 лютого призвів до 53 жертв серед цивільного населення. Невибіркові обстріли серйозно вплинули на цивільну інфраструктуру, позбавивши десятки тисяч осіб життєва-важливих послуг, включаючи тепло-, водо- та електропостачання, та викликаючи додаткові гуманітарні потреби. В той час як більшість цивільних осіб в районах військових дій ховалися у підвалах близько 500 осіб було евакуйовано з уражених територій по обидва боки лінії зіткнення, що включає 125 дітей, 48 з яких були без супроводу.
19. УВКПЛ продовжувало отримувати свідчення про використання об’єктів власності цивільного населення Збройними Силами України, що займали військові позиції у багатьох населених пунктах уздовж лінії зіткнення, тим самим наражаючи цивільне населення у цих районах на небезпеку. У листопаді 2016 року УВКПЛ відвідало Лопаскине вчетверте за 2016 рік у відповідь на стурбованість жителів тим, що інтенсивність обстрілів значно зросла. Попри спілкування УВКПЛ з керівником військово-цивільної адміністрації села Трьохізбенка Збройні Сили України продовжували дислокуватися щонайменше у трьох житлових будинках і використовувати один будинок як пункт спостереження.
20. УВКПЛ зафіксувало послідовні свідчення місцевих жителів про те, що Збройні Сили України здійснювали обстріли з позицій всередині населених пунктів, часто провокуючи вогонь у відповідь.11 Така поведінка ставить цивільне населення на лінію вогню і суперечить обов’язку Збройних Сил України вживати усі можливі заходи для захисту цивільних осіб від шкоди.
21. У окремих випадках місцеві адміністрації відреагували на занепокоєння щодо присутності військових, що наражає цивільне населення на небезпеку. Наприклад, після серйозного інциденту артилерійських обстрілів 29 серпня 2016 р. у Кам’янці Збройні Сили України перемістили свої позиції поза межі населеного пункту у поля неподалік від нього. Місцеві жителі повідомили УВКПЛ, що з того часу упродовж звітного періоду снаряди більше не уражали село. Подружжю з числа тих, що залишилися в Авдіївці, місцевою владою було надано місце у гуртожитку «на час проведення операції з забезпечення безпеки».13 27 грудня 2016 року військові демонтували контрольно-пропускний пункт у Мар’їнці, що був розташований за 150 метрів від школи № 2, після наполягань УВКПЛ та інших суб’єктів, висловлених керівництву військово-цивільної адміністрації. Такі дії демонструють конкретні кроки, які органи державної влади можуть робити для дотримання своїх зобов’язань за міжнародним гуманітарним правом.
22. Жителі населених пунктів на території, що знаходиться під контролем озброєних груп, продовжували висловлювати нарікання на обстріли, що здійснювалися озброєними групами з густонаселених районів міста Донецьк, провокуючи вогонь у відповідь, що часто завдає шкоди цивільній інфраструктурі. УВКПЛ висловлює глибоке занепокоєння тим, що ряд бойових позицій озброєних груп «Донецької народної республіки» розташовані в межах або поблизу густозаселених районів, що ставить під загрозу життя цивільного населення.
23. УВКПЛ стало свідком спустошливої дії вибухової зброї великого радіусу ураження, такої як міномети та артилерія, зокрема реактивні системи залпового вогню, що використовувалася як Збройними Силами України, так і озброєними групами у житлових районах. Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ, уповноважена наглядати за дотриманням зобов’язань сторін конфлікту щодо відведення бойових потужностей від лінії зіткнення, продовжувала повідомляти, що обидві сторони не співпрацювали, не надаючи вихідну інформацію.14 Крім того, Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ задокументувала присутність вищезгаданої зброї в районах, звідки вона мала бути відведеною. Під час ескалації військових дій у період 29 січня по 3 лютого було завдано серйозної шкоди критичним об’єктам цивільної інфраструктури внаслідок невибіркових обстрілів населених районів вибуховими снарядами великого радіусу ураження. УВКПЛ підтвердило, що було пошкоджено дві лікарні, поліклініку, стоматологічну клініку та дитячий садок в результаті обстрілів у Макіївці та Донецьку. Співробітники УВКПЛ у Донецьку чули вибухи протягом п’яти днів: з 29 січня по ніч лютого, а 2 лютого бачили пошкоджений осколками автомобіль швидкої допомоги в Донецьку.
25. Невибіркові обстріли військових цілей у густозаселених районах також призвели до пошкоджень центрів і мереж водо- та електропостачання, що потягло за собою наслідки і для централізованої системи опалення. У Донецькій області в січні-лютому 2017 року через артилерійські обстріли чотири станції фільтрування води було відрізано від електроживлення і пошкоджено водопровідні труби, що позбавило 1,1 мільйона жителів по обидва боки лінії зіткнення доступу до води на періоди від 1 до 3 днів та поставило під загрозу стабільне постачання чистої води в місто Маріуполь. В Авдіївці, Донецьку, Докучаєвську, частинах Макіївки та в Ясинуватій у багатьох домівках не було опалення в умовах низьких температур, а у лікарні не здійснювалося водопостачання, що спричинило значні гуманітарні наслідки, вплинувши на права місцевих жителів на охорону здоров’я і гідний рівень життя.
26. Пошкодження водопроводу у «буферній зоні»17 22 листопада 2016 року залишило 40 000 жителів підконтрольного Уряду Торецька без води на 10 днів. Обмін вогнем між Урядовими військами в Авдіївці та озброєними групами «Донецької народної республіки» в Ясинуватій неодноразово порушував роботу Донецької фільтрувальної станції, яка обслуговує 345 000 людей по обидві сторони лінії зіткнення.18 Крім того, тривалі обстріли перешкоджали відновленню постачання газу близько 15 000 осіб, що мешкають в підконтрольних Уряду Мар’їнці і Красногорівці. Газопостачання в обох містах було припинено більше двох років тому через пошкодження, спричинені обстрілами.
27. УВКПЛ занепокоєне тим, що Урядові сили та озброєні групи в Донецькій області займають позиції поблизу об’єктів водопостачання. Упродовж звітного періоду УВКПЛ задокументувало присутність українських військ або озброєних груп на відстані близько 200 метрів від Донецької фільтрувальної станції, безпосередньо поруч з очисними спорудами в Докучаєвську, на насосній станції в Майорському та в безпосередній близькості до запасного резервуару в Авдіївці. Це підвищує ризик пошкодження зазначених об’єктів, які є життєво необхідними для цивільного населення, адже вони забезпечують водою 3,5 мільйони людей по обидві сторони лінії зіткнення. Обстріли також здійснюються неподалік від п’ яти об’єктів водопостачання, на яких загалом зберігається майже 350 метричних тонн хлору, створюючи серйозну загрозу громадській безпеці.
B. Людські жертви
28. Упродовж звітного періоду показники кількості жертв серед цивільного населення20 у зоні конфлікту на сході України були досить низькими, за винятком періоду з 29 січня по 3 лютого 2017 року, коли ескалація військових дій в районі Авдіївки/Донецька/Макіївки супроводжувалася масовими обстрілами житлових районів. Протягом вказаних шести днів УВКПЛ задокументувало 53 цивільні жертви: 7 загиблих і 46 поранених, усі, за винятком двох випадків, були спричинені обстрілами. Серед них 13 жертв (3 вбитих і 10 поранених) були задокументовані на територіях, що перебувають під контролем Уряду, і 40 (4 вбитих і 36 поранених) – на територіях, контрольованих озброєними групами.
29. Загалом у період з 16 листопада 2016 року до 15 лютого 2017 року УВКПЛ зафіксувало 130 цивільних жертв, пов’язаних з конфліктом: 23 загиблих (7 жінок, 15 чоловіків і один хлопець) і 107 поранених (26 жінок та одна дівчина, 69 чоловіків і один хлопець, а також 8 дорослих осіб та двоє дітей, стать яких не відомо). Це на 20 відсотків менше, ніж у попередньому звітному періоді від 16 серпня до 15 листопада 2016 року, коли УВКПЛ зафіксувало 164 жертви серед цивільного населення (32 загиблих і 132 поранених).
30. Обстріли з різних артилерійських систем, реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) і танків стали причиною смерті 65 відсотків жертв серед цивільного населення протягом звітного періоду: 12 убитих (5 жінок, 6 чоловіків і один хлопець) і 73 поранених (18 жінок та одна дівчина, 43 чоловіки та один хлопець, а також 8 дорослих осіб і двоє дітей, стать яких не відомо). Міни, вибухонебезпечні пережитки війни, розтяжки та саморобні вибухові пристрої стали причиною смерті 5 осіб (жінки і чотирьох чоловіків) та 23 поранень (5 жінок і 18 чоловіків). Використання стрілецької зброї та легкого озброєння призвело до 6 смертей (жінки і п’яти чоловіків) і 11 поранень (3 жінок та 8 чоловіків).
31. Протягом двох років після прийняття Комплексу заходів з виконання Мінських угод 12 лютого 2015 р. УВКПЛ зафіксувало в Україні 1493 жертви серед цивільного населення, пов’ язаних з конфліктом: 367 загиблих і 1126 поранених осіб. Відповідні дані, систематизовані за ознаками статі та віку, наведені у таблицях нижче.
32. За оцінками УВКПЛ, загальна за весь період конфлікту (середина квітня 2014 р. – 15 лютого 2017 р.) кількість вбитих цивільних осіб перевищує 2000 чоловік; окрім того, у зоні конфлікту загинули 298 пасажирів та членів екіпажу рейсу «МН-17». Кількість цивільних осіб, які зазнали поранень у зв’язку з конфліктом, оцінюється на рівні 7-9 тисяч осіб.
33. Загалом з середини квітня 2014 р. до 15 лютого 2017 р. УВКПЛ зафіксувало 33146 жертв, пов’язаних з конфліктом, серед Збройних Сил України.
C. Зниклі безвісти
34. За відсутності належно функціонуючої координації між різними державними органами та обміну відповідною інформацією між Урядом та озброєними групами наявні у публічному доступі дані щодо кількості осіб, зниклих безвісти в зоні конфлікту, суттєво відрізняються, при цьому до різних списків можуть бути включеними одні і ті ж особи, або ті, чиє зникнення може не бути пов’язаним з конфліктом. Станом на лютий 2017 року Служба безпеки України (СБУ) повідомила про 486 осіб (як цивільних, так і військових; 40 жінок і 446 чоловіків), зниклих безвісти у зоні конфлікту; відкрита база даних Національної поліції України налічує 1336 зниклих безвісти осіб (214 жінок і 1122 чоловіків), хоча місцезнаходження багатьох із них вже давно встановлено. Станом на лютий 2017 року озброєними групами «Донецької народної республіки» зафіксовано 465 осіб, зниклих безвісти, 23 з яких також є у списку СБУ; в той час, як озброєні групи «Луганської народної республіки» повідомляли про 573 зниклих безвісти осіб станом на червень 2016 року.
35. Упродовж звітного періоду було досягнуто певного прогресу в напрямку ідентифікації людських останків по обидві сторони лінії зіткнення. Наприклад, одне із трьох тіл, знайдених в Лутугинському районі (Луганська область) в жовтні 2016 року, було попередньо ідентифіковано як прибічника озброєних груп, якого, за повідомленнями, було затримано Збройними Силами України в серпні 2014 році. Станом на січень 2017 року ідентифікація інших двох тіл триває.24 Особу чоловіка, чий розкладений труп було знайдено в Краснолиманському районі (Донецька область) у вересні 2016 року, було встановлено шляхом проведення аналізу ДНК; як повідомлялося, чоловіка зупинили на контрольно-пропускному пункті озброєних груп у червні 2014 року.25 Точні обставини смерті цих людей не відомі, але наявні дані свідчать про те, що їх було вбито.
36. Місцезнаходження сотень інших осіб, які зникли безвісти у зоні конфлікту в основному в 2014 році, а також в 2015 і 2016 роках, ще потребує встановлення. УВКПЛ має підстави вважати, що більшість із зниклих безвісти є мертвими, тіла яких необхідно розкушувати та ідентифікувати. У зв’язку з цим УВКПЛ вітає прогрес, досягнутий у розробці відповідного законодавства (див.: Розділ VIІI. Зміни у законодавстві та інституційні реформи), і наполегливо закликає Уряд України прискорити процес його прийняття. УВКПЛ також вважає, що систематичний обмін даними судово-медичних експертиз, у тому числі зразків ДНК, між Урядом України та озброєними групами допоміг би встановити долю багатьох зниклих безвісти, що значно полегшило б стан невизначеності і страждання, в якому перебувають їхні рідні. УВКПЛ, однак, зазначає, що Уряд України не вважає себе обов’язаним обмінюватися із озброєними групами інформацією щодо зниклих безвісти осіб, незважаючи на застосовні норми звичаєвого міжнародного гуманітарного права, які встановлюють, що кожна сторона конфлікту повинна вживати усі можливі заходи щодо встановлення місцезнаходження осіб, визнаних зниклими безвісти, у тому числі протилежною стороною, та повідомляти членів сімей про будь-які дані про долю їхніх рідних.
D. Позасудові страти, зникнення, незаконне позбавлення волі, катування та жорстоке поводження
“ Коли мене тримали в Одеському СІЗО, я думав, що людина не може вижити в таких поганих умовах. Коли мене привезли до Харківського СБУ, я подумав, що Одеське СІЗО – хороше місце для життя. У Харкові ми не могли ні з ким поговорити чи комусь поскаржитися. Там не було ні закону, ні порядку. Ми не знали, чи переживемо кожну ніч.” (Колишній затриманий, який утримувався без контакту із зовнішнім світом у приміщенні СБУ Харкова)
37. Протягом звітного періоду УВКПЛ продовжувало отримувати та перевіряти повідомлення про випадки позасудових страт, зникнень, незаконного та свавільного позбавлення волі, катувань та жорстокого поводження щодо українських військовослужбовців, цивільних осіб і людей, пов’язаних із озброєними групами, які відбувалися у 2014, 2015 і 2016 роках. Ці повідомлення вказували на озброєні групи та українських військовослужбовців і співробітників правоохоронних органів як осіб, що вчиняли такі порушення. Кілька потерпілих і свідків, у яких УВКПЛ брало інтерв’ю, не повідомляли критично важливу інформацію або не надали згоди на відкрите використання їхніх свідчень, побоюючись розправ над їхніми рідними чи знайомими, що мешкають по іншу сторону лінії зіткнення .
1. Позасудові страти
38. УВКПЛ зібрало переконливі дані, що вказують на те, що озброєні групи та Урядові сили чинили вбивства, у тому числі і позасудові страти, цивільних осіб та осіб, які перестали брати участь у бойових діях, під час битви в Іловайську у серпні 2014 року. Наявні дані свідчать про те, що вбивства, включаючи страти, не мали масового чи системного характеру. Твердження щодо такого їхнього характеру, поширені у засобах масової інформації, не були підтримані достовірними свідченнями очевидців і/чи даними судово-медичної експертизи.
39. УВКПЛ також продовжувало збирати інформацію щодо порушень міжнародного гуманітарного права у ході бойових дій в Дебальцевому у лютому 2015 року, таких як ймовірна страта пораненого українського солдата, що перестав брати участь у бойових діях, озброєними групами 17 лютого 2015 року28 чи ймовірна страта декількох українських солдатів, що припинили брати участь у бойових діях, після того, як їхній автомобіль потрапив у засідку на дорозі поблизу села Логвинове (Донецька область) 9 лютого 2015 року.
2. Насильницькі зникнення та викрадення
40. УВКПЛ продовжувало документувати випадки ймовірних зникнень осіб29 за участі українських сил та викрадень осіб озброєними групами, що відбувались переважно у 2014 та 2015 роках. У травні 2014 року чоловік був затриманий на контрольно-пропускному пункті під контролем українських військ в районі міста Покровськ (в той час Красноармійськ, Донецька область); його місцезнаходження з того часу залишається невідомим.30 Двоє чоловіків зникли у місті Донецьк, контрольованому озброєними групами, у червні 2014 року, і їх ніколи більше не бачили. Транспортний засіб, що належав одній із жертв, був знайдений у володінні колишнього члена озброєних груп.31 Ще один чоловік зник безвісти у вересні 2014 року, подорожуючи до підконтрольного Уряду міста Слов’ янськ (Донецька область); його востаннє бачили у супроводі осіб з емблемами «Правого сектору».32 У жовтні 2014 року чоловік був затриманий у місті Стаханов (Луганська область), що контролювалося збройним угрупованням «казаків», як повідомлялося, за «проукраїнські публікації в Інтернеті». Його доля і місцезнаходження невідомі.33 УВКПЛ зазначає, що розслідування таких справ українськими правоохоронними органами майже не приносить результатів.
41. Незважаючи на неодноразові запевнення посадових осіб органів державної влади у тому, що СБУ та інші правоохоронні органи не вчиняють насильницькі зникнення і не тримають осіб в ув’ язненні без зв’язку з зовнішнім світом, приховуючи інформацію про їхні місце перебування та долю, УВКПЛ продовжувало документувати такі нещодавні випадки. 12 грудня 2016 року троє затриманих, які таємно утримувалися у приміщенні СБУ в Харкові34, були звільнені поблизу підконтрольного Уряду міста Новолуганське (Донецька область). Всі троє попрямували до території, контрольованої озброєними групами. Вони розповіли, що 23 серпня 2016 року їх було переведено з приміщення СБУ в Харкові до іншого таємного місця позбавлення волі, де вони утримувалися до моменту їхнього звільнення.35 УВКПЛ зазначає, що військовою прокуратурою проводиться розслідування цих фактів, було встановлено та допитано п’ ятьох жертв насильницьких зникнень, що утримувались в приміщеннях СБУ, триває збір інформації від посадових осіб СБУ.36 УВКПЛ вітає ці новини та продовжуватиме слідкувати за розслідуванням цих справ щодо незаконного затримання осіб органами СБУ в Харкові та інших місцях, у тому числі в Маріуполі.37 Приводом до занепокоєння є те, що у контексті проведення обміну «усіх на усіх» (див. пункти 57-59 нижче) неофіційні місця тримання під вартою, такі як приміщення СБУ у Харкові можуть використовуватися і надалі для незаконного затримання людей у період між їхнім «юридичним оформленням» 38 для обміну та фактичним обміном.
3. Незаконні та свавільні затримання, катування та жорстоке поводження
42. У ході кримінального переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, пов’ язаних з конфліктом39, органи державної влади продовжували свавільно затримувати таких осіб. У той час як протягом звітного періоду та всього 2016 року такі порушення були зафіксовані в значно меншій кількості і тяжкості, ніж у 2014 і 2015 роках, УВКПЛ продовжувало документувати випадки затримання осіб на декілька годин або днів без офіційного здійснення арешту чи пред’ явлення обвинувачення і без доступу до адвоката. У таких випадках період на початку затримання є, як правило, найсуворішим – затримані піддаються фізичним чи психологічним стражданням, що часто досягають рівня катування чи жорсткого поводження.
43. 24 березня 2015 року співробітники СБУ увірвалися до будинку одного чоловіка у місті Курахове (Донецька область). Вони не представилися і не пред’явили дозвіл на обшук. Вони зв’язали чоловікові руки за спиною пластиковим дротом, натягнули мішка на голову і кинули зв’ язаного у мікроавтобус. Чоловіка помістили у підвальне приміщення в місті Покровську (тоді Красноармійську), де його тримали вісім днів. Співробітники СБУ били його по усіх частинах тіла дерев’ яним молотком, кулаками і гумовими кийками. Вони також погрожували, що катуватимуть зятя затриманого, і змушували його написати зізнання. 31 березня чоловіка перевели до СБУ в Маріуполі і помістили його у підвальному тирі.40 Там його було офіційно повідомлено про його арешт і допитано без присутності адвоката. Потім його було переведено до ізолятора тимчасового тримання (ІТТ) міста Маріуполь. 2 чи 3 квітня 2015 року чоловіка перевели до Маріупольського слідчого ізолятора (СІЗО), де лікар задокументував видимі тілесні ушкодження на його тілі. В СБУ заперечили ці твердження, однак повідомили, що за скаргою потерпілого про його незаконне затримання та жорстоке поводження з ним військовою прокуратурою Донецького гарнізону та Донецькою обласною прокуратурою було розпочато кримінальне провадження. Однак УВКПЛ зазначає, що військова прокуратура Донецького гарнізону не проводила жодних слідчих дій та декілька разів намагалася закрити провадження. Господарю дозвіл на обшук і співробітники СБУ провели обшук у присутності понятих. По завершенню обшуку співробітники надягли наручники і пов’язку на очі чоловіку і помістили його в автомобіль. По дорозі співробітники СБУ зупинилися на узбіччі і били потерпілого дерев’яними кийками, змусивши його зізнатися у підтримуванні діяльності озброєних груп та записавши це на мобільний телефон. По прибуттю до приміщення СБУ в Краматорську чоловіка допитували без присутності адвоката. Ввечері того ж дня затриманого було доставлено до лікарні для медичного обстеження і потім перевезено до Краматорського ізолятора тимчасового тримання. Так як черговий працівник ізолятора відмовився прийняти затриманого; його було знову доставлено до лікарні, де лікар засвідчив, що стан здоров’я чоловіка є придатним для тримання під вартою. В СБУ цю інформацію заперечують.
4. Озброєні групи
45. Упродовж звітного періоду озброєні групи «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» продовжували затримувати осіб, яких вони підозрювали у причетності до Українських Збройних Сил чи правоохоронних органів або в притримуванні «проукраїнських» поглядів. Нинішні і колишні державні службовці, у тому числі працівники судових органів і представники місцевих органів державної влади на підконтрольній Уряду території найчастіше ставали жертвами затримань. З часу створення бази даних «проукраїнських» осіб44 кількість затриманих на відомих УВКПЛ контрольно-пропускних пунктах, керованих озброєними групами, зросла протягом звітного періоду.
46. У листопаді 2016 року на контрольованому озброєними групами «Донецької народної республіки» блокпості було затримано жінку, яка виконує обов’ язки сільського голови у одному із сіл на підконтрольній Уряду території поблизу лінії зіткнення. Її було звільнено після 30 днів тримання в «ізоляторі тимчасового тримання»45 (ІТТ) в Донецьку.46 Чоловік, який працював на посаді прокурора в Луганську до початку конфлікту і переїхав на підконтрольну Уряду територію, щоб продовжувати працювати на своїй посаді, нещодавно вийшов на пенсію і повернувся до Луганська. Там він повідомив «міністерство державної безпеки» про своє повернення. Після того як він це зробив, у середині листопада 2016 року його допитували протягом трьох годин. 23 листопада його повторно викликали на допит до «міністерства», де його було затримано; його сім’я не отримувала жодної інформації про його місцезнаходження до 18 грудня 2016 року, коли його було звільнено з наполегливими «рекомендаціями» покинути територію контрольовану «Луганською народною республікою».
47. Моделі затримання осіб озброєними групами відрізняються. Озброєні групи «Донецької народної республіки» спочатку затримують осіб на період від 10 до 30 днів – так зване «адміністративне затримання», в «ізоляторах тимчасового тримання» (ІТТ), а потім звільняють після визнання їх «не причетними», в той же час деяких осіб тримають під вартою значно довше, часто безстроково, в «ізоляторах тимчасового тримання» або в СІЗО, чи в інших місцях тримання під вартою. «Міністерство державної безпеки» «Луганської народної республіки» тримає осіб у початковий період після затримання до переведення їх в СІЗО. Декілька жертв піддавалися залякуванню і фізичному насильству, особливо в період одразу після затримання. За відсутності доступу до місць тримання під вартою на території, контрольованій озброєними групами, УВКПЛ не мало можливості повністю оцінити становище осіб, затриманих озброєними групами, і вимушене покладатися на свідчення звільнених звідти осіб. Відсутність доступу до затриманих підвищує стурбованість тим, що ці особи можуть піддаватися катуванню і жорстокому поводженню.
48. Випадки катування і жорстокого поводження з боку озброєних груп, зафіксовані УВКПЛ протягом звітного періоду (див. нижче), в основному датуються 2014 і 2015 роками; затримка у документуванні інцидентів пов’язана з неготовністю жертв та свідків ділитися інформацією через страх розправи над ними.
49. Спочатку влітку 2014 року, а потім восени 2014 року у Луганську чоловік був затриманий озброєними групами «Бетмен» і «Лєший». Під час першого затримання його тримали у підвалі корпусу Інженерного інституту на вулиці Жукова, де він був замкнений у малій камері без вікон, туалету чи системи вентиляції повітря разом з 35 іншими полоненими, які спали позмінно. Чоловік став свідком того, як один з учасників озброєних груп бив двох затриманих гумовою кувалдою, а інший стріляв у затриманих гумовими кулями. Полонений також бачив, як ті самі члени озброєної групи «Бетмен» жорстоко били та називали молодого чоловіка «укропом».
48 За словами очевидця, іншого молодика було затримано і жорстоко побито тому, що він був одягнений у кросівки синього і жовтого кольорів (кольори українського прапора).49 Свідок також одного разу побачив чотирьох молодих чоловіків і двох молодих жінок в крові, в наручниках і з пластиковими пакетами на головах. Він стверджує, що бачив машину швидкої допомоги і чув, як парамедики засвідчили, що жертви були метрвими. Восени 2014 року у підвалі колишньої будівлі СБУ в Луганську, яка перебувала під контролем озброєної групи «Лєший», вдруге затриманий чоловік був свідком катування затриманих, зокрема того, як їхні татуювання вирізали ножами.
50. УВКПЛ взяло інтерв’ю в українського солдата, якого захопили члени озброєної групи у ході бойових дій поблизу Дебальцевого у лютому 2015 року. Під час допиту озброєними групами йому вибили декілька зубів. За його словами, декілька інших українських солдатів зазнали побоїв як під час затримання, так і протягом тримання під вартою; одному солдату, за повідомленнями, було зламано щелепу. Солдат також повідомив, що деякі полонені військові були примушені ковтати їхні шеврони та будь-які інші предмети з українською символікою.
4. Доступ до місць тримання під вартою
51. Протягом звітного періоду УВКПЛ продовжувало виступати за повний і безперешкодний доступ міжнародних спостерігачів до місць тримання під вартою і можливість проведення ними повторних конфіденційних інтерв’ю із затриманими відповідно до норм міжнародного права в галузі прав людини і міжнародного гуманітарного права.
52. На територіях, підконтрольних Уряду, УВКПЛ продовжувало користуватися доступом до офіційних місць тримання під вартою51. За звітний період УВКПЛ відвідало СІЗО в Бахмуті, Дніпрі, Харкові, Маріуполі, Миколеєві, Одесі, Полтаві, Старобільську, Вільнянську і Запоріжжі та провело конфіденційні інтерв’ю з 73 затриманими у зв’ язку з конфліктом.
53. На території, контрольованій озброєними групами, УВКПЛ отримало дозвіл відвідати лише Селезнівську виправну колонію (Перевальський район Луганської області) 19 листопада 2016 року і Луганське СІЗО 7 лютого 2017 року. Хоча УВКПЛ вдалося поговорити з декількома затриманими під час цих візитів, конфіденційні інтерв’ю, як цього вимагають міжнародні стандарти, не були дозволені. Запити УВКПЛ на відвідування інших місць тримання під вартою та окремі запити на відвідування осіб, затриманих у зв’ язку з конфліктом, не були задоволені. Відсутність доступу до затриманих осіб перешкоджає здійсненню незалежного нагляду та не дає можливості оцінити вірогідність та масштаб можливих випадків жорстокого поводження, катування і сексуального та гендерно-обумовленого насильства в місцях несвободи, що перебувають під контролем озброєних груп. УВКПЛ підкреслює, що будь-які майбутні візити повинні здійснюватися відповідно до міжнародних стандартів та методології УВКПЛ.
5. Умови тримання під вартою
54. Під час візитів до місць тримання під вартою, які належать до юрисдикції українських правоохоронних органів, УВКПЛ знову помітило, що загальні умови тримання під вартою у деяких установах не відповідають міжнародним стандартам . Зокрема УВКПЛ зафіксувало системні проблеми з наданням медичної допомоги. Бюрократичні і фінансові перешкоди заважають швидкому переведенню затриманих, які потребують медичної допомоги, до міських лікарень, що ускладнює їхні страждання, та відкладає час встановлення діагнозу і початку лікування. Більш того, УВКПЛ задокументувало сім випадків, які свідчать про перешкоджання співробітниками СБУ доступу до медичного обслуговування особам, затриманим у зв’язку з конфліктом. У деяких випадках видавалося, що співробітники СБУ здійснювали тиск на лікарів, щоб ті засвідчили відсутність у затриманих будь-яких ушкоджень, що потребують лікування та нагляду, для того, щоб уможливити поміщення цих осіб у місця тримання під вартою, тим самим позбавляючи таких осіб медичної допомоги та лікування ушкоджень, особливо таких, що заподіяні у результаті катувань. В СБУ цю інформацію заперечують.
55. Варто позитивно відзначити роботу Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму (НПМ) Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який систематично здійснює моніторинг місць несвободи та ініціює відповідні провадження. УВКПЛ, однак, занепокоєне рівнем реагування керівництва пенітенціарних установ на висновки НПМ. Наприклад, УВКПЛ задокументувало випадок, коли затримана у зв’язку з конфліктом особа, яка надіслала скаргу до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо умов тримання у Вільнянському СІЗО (Запорізька область), була змушена на вимогу керівництва СІЗО підписати заяву про відкликання скарги.
56. Доступ до медичної допомоги у місцях тримання під вартою на контрольованій озброєними групами території є недостатнім. Як правило, в таких місцях є чергова медсестра, але недостатньо лікарських засобів, тому затримані повністю залежать від посилок від рідних, що іноді дозволяється передавати. Це поглиблює уразливість затриманих у зв’ язку з конфліктом осіб, чиї родичі живуть на території, підконтрольній Уряду. За повідомленнями, одна жінка, що перебувала під вартою у приміщенні колишньої військової частини в Донецьку, померла 10 вересня 2016 року внаслідок катування та ненадання медичної допомоги. Протягом звітного періоду УВКПЛ отримало доступ до деяких місць позбавлення волі на території, контрольованій «Луганською народною республікою», однак, обставини візиту не дозволили здійснити об’єктивну оцінку умов тримання під вартою та поводження з затриманими.
6. Обмін затриманих осіб
57. Станом на лютий 2017 року обмін у форматі «усіх на всіх», передбачений пунктом 6 Комплексу заходів з виконання Мінських угод 12 лютого 2015 року55, залишається без руху. Уряд продовжував закликати озброєні групи звільнити 109 осіб (4 жінок і 105 чоловіків, як цивільних, так і військових), в той час як озброєні групи стверджували, що лише 47 з цих осіб перебувають у них – 41 на території, контрольованій озброєними групами «Донецької народної республіки», і 6 на території, що знаходиться під контролем озброєних груп «Луганської народної республіки». Слід зазначити, що Уряд України не включає деяких осіб, затриманих озброєними групами, до переліку осіб, що підлягають обміну, вважаючи їх дезертирами. Станом на лютий 2017 року озброєні групи вимагають від Уряду України обміняти 693 осіб. 27- 29 грудня 2016 року Урядом України було звільнено і передано 15 осіб (сім жінок і вісім чоловіків) на територію, контрольовану озброєними групами. Озброєними групами було також звільнено і передано 3 осіб (чоловіка і двох жінок) 1 і 27 грудня відповідно. Це було здійснено як «жести доброї волі» перед обміном «усіх на всіх», запланованого до проведення у кінці року.
58. УВКПЛ вважає, що незалежно від політичних і правових рішень, прийнятих для проведення обміну «усіх на всіх», повинні дотримуватися права затриманих у зв’язку з конфліктом осіб та братися до уваги їхні особисті побажання. Безперешкодний доступ міжнародних спостерігачів до місць тримання під вартою по обидві сторони лінії зіткнення є критично важливим для здійснення оцінки умов перебування там та виявлення можливих випадків тримання осіб без зв’язку з зовнішнім світом, а також випадків катування і жорстокого поводження. УВКПЛ наголошує на недопустимості безкарності винних у скоєнні воєнних злочинів осіб у контексті обміну «усіх на всіх», та особливо за амністією, передбаченою пунктом 5 Комплексу заходів з виконання Мінських угод 12 лютого 2015 року.
7. Передача ув’язнених до початку конфлікту осіб органам державної влади України
60. Станом на лютий 2017 року УВКПЛ підрахувало, що загальна кількість ув’язнених до початку конфлікту осіб58 в Донецькій та Луганській областях становить 9500 осіб, з яких приблизно 5000 осіб перебувають на території, контрольованій «Донецькою народною республікою», і близько 4500 – на території, що контролюється озброєними групами «Луганської народної республіки».
61. Протягом звітного періоду жодної передачі ув’язнених до початку конфлікту осіб з території, контрольованої озброєними групами, органам української влади не здійснювалося. В той час як протягом 2015-2016 років близько 130 осіб було передано, щонайменше сотні ув’язнених, які подали до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини і відповідних «органів влади» «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» заяви на їхнє переведення, чекають на досягнення відповідних домовленостей.
8.Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом
62. Протягом звітного періоду УВКПЛ задокументувало нові випадки сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, що досягає рівня катування та іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.
63. У лютому 2017 року УВКПЛ опублікувало доповідь на тему сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, в Україні за період 14 березня 2014 р. – 31 січня 2017 р. У доповіді відображені тенденції та закономірності сексуального насильства, заподіяного у контексті конфлікту на сході країни, триваюча безкарність осіб, що вчиняють такі порушення, та брак комплексної програми для забезпечення усіх жертв оперативним та адекватним доступом до ефективних засобів правового захисту, у тому числі реабілітації з урахуванням гендерних аспектів, реституції, компенсації, сатисфакції і гарантій недопущення повторення порушень.
64. Кількість зафіксованих випадків сексуального насильства є заниженою через стигму і травму жертв та страх помсти з боку кривдників. Аналіз зафіксованих випадків не дає підстав вважати, що сексуальне насильство використовувалося у стратегічних чи тактичних цілях. Водночас деякі зафіксовані випадки можуть прирівнюватись до воєнних злочинів. Більшість зареєстрованих випадків відбувалася в контексті затримання осіб, як чоловіків, так і жінок, українськими військовими чи озброєними групами. Побиття та ураження статевих органів електричним струмом, зґвалтування, погрози зґвалтуванням і примусове оголення використовувалися як способи катування і жорстокого поводження з метою покарати, принизити чи спонукати до зізнання. Наявність численних блокпостів і присутність українських Збройних Сил та озброєних груп у населених районах збільшують ризик застосування сексуального насильства щодо цивільних осіб, насамперед жінок. Погіршення економічної ситуації, руйнування суспільних зв’язків і переміщення сприяють подальшому зростанню ризику сексуального насильства і торгівлі людьми. Через недоліки національного законодавства і брак спроможності правоохоронних і судових органів потерпілі часто стикаються з бездіяльністю органів державної влади, що спричиняє їхню подальшу віктимізацію. Суттєво не вистачає медичних і психологічних послуг, доступних для потерпілих; у сільських місцевостях допомога жертвам сексуального насильства практично відсутня. Для потерпілих, які проживають на території, контрольованій озброєними групами, доступ до послуг є ще більш ускладненим через обмеження, встановлені озброєними групами.
ДЖЕРЕЛО:
- Стаття 13(1) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Протокол ІІ), від 8 червня 1977 р. встановлює, що цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями.” Це включає обов’язок кожної сторони конфлікту уникати наскільки це можливо розташовування військових цілей у або поблизу густозаселених районів. Розташування військових цілей у цивільних районах іде в розріз із цим зобов’язанням. Хенкертс, Досвальд-Бек, Звичаєве міжнародне гуманітарне право, Том I, Правило 23.
- Маріуполь, Опитне, Зайцеве, Південне, Кам’янка, Новоселівка Друга, Верхньоторецьке, Авдіївка, Трьохізбенка, Кряківка, Лопаскине, Оріхове-Донецьке, Золоте, Жованка і Луганське.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 26 листопада 2016 року.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 12 грудня 2016 року.
- Стаття 13(1), Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Протокол ІІ), від 8 червня 1977 р.; Хенкертс, Досвальд-Бек, Звичаєве міжнародне гуманітарне право, Том I, Правило 22.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 26 грудня 2016 року.
- Останні новини від Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні (СММ) на основі інформації, що надійшла станом на 14 лютого 2017 року, 19:30 (доступні за посиланням: http://www.osce.org/ukraine-smm/300136).
- Комплекс заходів з виконання Мінських угод 12 лютого 2015 року.
- Інтерв’ю, проведені МППЛУ 6 січня 2017 р., 17 січня 2017 р., 31 січня 2017 р., 2 лютого 2017 р.
- Територію між прилеглими до лінії зіткнення контрольно-пропускними пунктами українських військ та озброєних груп часто називають «буферною зоною» або «сірою зоною».
- Район довкола Донецької фільтрувальної станції був під обстрілами 20 листопада, 1 грудня, 19 грудня. 23 грудня 2016 року, 11 січня, 13 січня, 29-30 січня та 13-15 лютого 2017 року.
- Інтерв’ю, проведене МППЛУ 12 січня 2017 р.
- Для підготовки цієї доповіді УВКПЛ проаналізувало інформацію про жертви серед цивільного населення шляхом вивчення великої кількості різних джерел інформації, які вважаються достовірними та надійними. У ході документування та аналізу кожного інциденту УВКПЛ добросовісно перевіряє інформацію про жертви з якомога ширшого переліку джерел, зокрема відкритих доповідей ОБСЄ, свідчень свідків, жертв та осіб, які безпосередньо постраждали від певного інциденту, учасників бойових дій, лідерів громадської думки, медичного персоналу та інших осіб. У деяких випадках висновки можна зробити лише після декількох тижнів або місяців вивчення ситуації. Це може означати, що певні висновки щодо жертв серед цивільного населення можуть бути переглянуті з часом із появою нових даних. УВКПЛ не стверджує, що статистичні дані, представлені у цій доповіді, є повними. Дані про жертви серед цивільного населення можуть бути заниженими через обмеження щодо їх отримання, зокрема через відсутність доступу до певних географічних районів чи нестачу інформації за деякі часові проміжки.
- Це консервативна оцінка, виведена УВКПЛ з доступних даних. Загальна кількість включає: жертви серед Збройних Сил України за даними української влади; 298 пасажирів та членів екіпажу рейсу «МН-17»; жертви серед цивільного населення на території, що перебуває під контролем Уряду України, відповідно до інформації, наданої місцевою владою та обласними управліннями внутрішніх справ Донецької і Луганської областей; а також жертви серед цивільного населення і членів озброєних груп на територіях, які знаходяться під контролем «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», згідно з даними, що надаються озброєними групами, так званою «місцевою владою» та місцевими закладами охорони здоров’я. Ці дані є неповними через відсутність інформації щодо певних географічних районів і часових проміжків, а також через загальну нестачу інформації, особливо щодо кількості жертв серед військових. Зростання показників людських жертв за різні звітні періоди не обов’язково означає, що кількість жертв збільшилась саме у певний період: такі випадки могли статися раніше, але були задокументовані саме під час певного звітного періоду.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 28 грудня 2016 р.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 15 грудня 2016 р.
- Хенкертс, Досвальд-Бек, Звичаєве міжнародне гуманітарне право, Том I, Правило 117.
- З метою забезпечення всебічної перевірки тверджень та з урахуванням наявних ресурсів УВКПЛ повідомить про результати аналізу даних, пов’язаних з подіями в Іловайську, у своїх майбутніх доповідях.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 14 жовтня 2016 р.
- Відповідно до Міжнародної конвенції щодо захисту усіх осіб від насильницьких зникнень, насильницьке зникнення визначається трьома кумулятивними елементами: (1) позбавленням свободи проти волі людини.
- Інтерв’ю, проведені ММПЛУ 1 грудня 2016 р. і 13 січня 2017 р.
- Інтерв’ю, проведені ММПЛУ 10 і 16 січня 2017 р.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 20 січня 2017 р.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 25 листопада 2016 р.
- Після звільнення 13 осіб, незаконно утримуваних під вартою, 25 липня і 13 серпня 2016 р.; див. Доповідь УВКПЛ щодо ситуації з правами людини в Україні за період 16 травня – 15 серпня 2016 р., пункт 45.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 18 грудня 2016 р.
- Інформація надана ММПЛУ Генеральною прокуратурою України 6 березня 2017 року.
- 6 березня 2017 року Служба Безпеки України письмово повідомила ММПЛУ, що Управління СБУ в Харківській області активно сприяє провадженню Військової прокуратури №12014050380001645 від 27 листопада 2014 року (щодо злочинів, передбачених статтями 146-2 та 365-1 Кримінального кодексу України), що стосується фактів незаконного затримання та насильницьких зникнень діями органів СБУ. У повідомленні конкретно вказувалися слідчі дії, проведені Військовою прокуратурою 24 лютого 2017 року, що включали проведення обшуку у приміщенні СБУ в Харкові.
- Особи, затримані Урядом України, згідно Кримінального та Кримінально-процесуального кодексу, мають юридичний процесуальний статус, який потребує зміни до здійснення обміну затриманими. Урядовці називають цей процес «юридичним оформленням», яке на практиці може включати закриття розслідування, засудження на час, вже проведений у досудовому затриманні, або помилування засудженого Президентом України.
- Проти членів озброєних груп чи іх прибічників як правило висувають обвинувачення за статтями Кримінального кодексу України: 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), 111 (державна зрада), 112 (посягання на життя державного чи громадського діяча), 113 (саботаж), 114 (шпигунство), 115 (умисне вбиство), 258 (терористичний акт), 258-1 (участь у теракті), 258-2 (публічне підбурювання до вчинення терористичного акту), 258-3 (створення терористичної групи чи терористичної організації), 258-4 (сприяння вчиненню терористичного акту), 258-5 (фінансування тероризму) і 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань). У деяких випадках застосовуються статті 437 (планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни чи збройного конфлікту) і 438 (порушення законів та звичаїв війни).
- Неофіційне місце тримання під вартою, де перебувало багато затриманих у зв’язку з конфліктом осіб; детальніше у пункті 17 Доповіді УВКПЛ щодо ситуації з правами людини в Україні за період 16 травня – 15 серпня 2016 р., і пункті 33 Доповіді УВКПЛ щодо ситуації з правами людини в Україні за період 16 серпня – 15 листопада 2016 р.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 29 листопада 2016 р.
- 14 липня 2016 року озброєні співробітники СБУ увірвалися до будинку чоловіка в Костянтинівці (Донецька область). Старший слідчий СБУ пред’ явив прокуратури Донецького гарнізону розглянути клопотання потерпілого про проведення слідчих дій (доступне за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/63068642); Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 10 лютого 2017 року підтверджує, що, незважаючи на бездіяльність військової прокуратури щодо виконання рішення цього ж суду від 29 листопада 2016 року, провадження було закрито.
- 27 грудня 2016 року без повідомлення про це потерпілого (доступне за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/64703859). Для додаткової інформації див. рішення Артемівського міськрайонного суду від 1 вересня 2016 року, що скасокує постанову слідчого військової прокуратури про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні (доступне за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/61098325); Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 27 лютого 2017 року, що скасовує постанову слідчого військової прокуратури Донецького гарнізону про закриття кримінального провадження (доступне за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/64996006).
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 29 листопада 2016 р.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 20 січня 2017 р. Затримані озброєними групами на контрольно-пропускному пункті та звинувачені «проукраїнських настроях» особи повідомили УВКПЛ, що первісною причиною їхнього затримання було те, що їхні прізвища були знайдені у «базі даних», до якої персонал пункту мав онлайн доступ.
- Приміщення поліції, що використовується для тимчасового утримання осіб з моменту здійснення їхнього арешту і до судового засідання з перевірки законності їхнього затримання.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 18 листопада 2016 р.
- Інтерв’ю, проведені ММПЛУ 9 і 23 грудня 2016 р.
- Зневажливий термін, що використовується на позначення українців, які схильні до підтримки націоналістичних ідей.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 28 грудня 2016 р.
- Інтерв’ю, проведені ММПЛУ 14 жовтня, 18 жовтня, 28 жовтня і 2 листопада 2016 року.
- СІЗО, поліцейські ізолятори тимчасового тримання (ІТТ) і виправні колонії.
- Інтерв’ю, проведені ММПЛУ 24 листопада, 25 листопада, 7 грудня 2016 р., три інтерв’ю, проведені 22 грудня 2016 р., 17 січня 2017 р.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 22 грудня 2016 р.
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 18 січня 2017 р.
- «Звільнення та обмін усіма заручниками і незаконно утриманими особами здійснюється за принципом «усіх на усіх»».
- Інтерв’ю, проведене ММПЛУ 9 грудня 2016 р.
- «Забезпечити помилування та амністію прийняттям закону, який забороняє кримінальне переслідування і покарання щодо подій, які мали місце в певних районах Донецької та Луганської областей України».
- Особи, які були ув’язнені до початку конфлікту.
- Остання передача ув’язнених відбулася у вересні 2016 р.
