При спілкуванні під час робочої зустрічі з народним депутатом України Дунаєвим Сергієм Володимировичем, на запитання, що нас чекає від чергового траншу від МВФ, останній опираючись на статистичні данні України та аналітичний матеріал повідомив наступне: 
3 квітня 2017 року Рада виконавчих директорів МВФ схвалила третій перегляд програми EFF та виділення Україні 4-го траншу в рамках цієї програми на суму 1 млрд. дол. США 4 квітня МВФ оприлюднив текст Меморандуму про економічну і фінансову політику, який містить зобов’язання, що має виконати українська влада, для продовження програми EFF та отримання наступних траншів. Президент України П.Порошенко заявив, що виділення 1 млрд. дол. МВФ – це «історія успіху» та «чергове визнання українських реформ» і це можна побачити із відомих ЗМІ.
Уважно вивчивши як політичну та і економічну ситуацію в України можна прийти до деяких політико-економічних висновків, а це зокрема:
- Отримання Україною 1 млрд. дол. чергової порції зовнішнього кредиту – сумнівний, якщо не ганебний, привід для гордості. Успішні країни – не є клієнтами МВФ. Країни, які проводять самостійну внутрішню фінансову та економічну політику, що переслідує національні інтереси, не є клієнтами МВФ. Напр., Іспанія у розпал боргової фінансової кризи у 2012 року відмовилась від рекомендацій та допомоги Фонду через сумнівність його вимог щодо скорочення дефіциту бюджету, що пригнічували б економічне зростання (як це відбулося із Грецією). Нині питання виділення траншу Україні розглядалось паралельно з програмами розширеного кредитування Беніну, Косова, Нігеру, Сейшельских островів.
- Успіх реформ не вимірюється у зростанні державного боргу. Успіх реформ вимірюється у зростанні економіки та умов життя громадян.
- Результат від виконання протягом 3-х останніх років[1] рекомендацій МВФ – негативний. Це опосередковано визнав і сам Фонд у своєму звіті (stuff report), що виносився на Раду директорів. Макроекономічна «стабілізація» та створення умов для відновлення економіки - головні цілі двох програм stand by та програми EFF, які Фонд реалізовував разом із владою в Україні з 2014 року далися дійсно «важкою ціною»: Україна перетворилася на європейського злидня – у одну з найбідніших країн Європи з рівнем ВВП/душу населення близько 20% від середньоєвропейського (за паритетом купівельної спроможності); гірше стан справ тільки у Молдові…; ВВП в доларах впав у 2 рази із приблизно 180 млрд. дол. у 2013 до 93 млрд. в 2016 року; Експорт впав майже у два рази, Україна втратила п’яту частину промисловості; Зникло 88 банків, які складали половину банківської системи за активами; в країні стрімко погіршився рівень життя – за межею бідності, за даними ООН, опинилося 60% населення. При цьому навіть у Фонді (МВФ) сумніваються, що три роки шокових реформ під їх керівництвом забезпечили надійну макроекономічну стабілізацію та заклали основу для стійкого зростання:
- Реструктуризація держборгу, за яку Україна буде розплачуватись майбутнім економічним зростанням до 2041 р., виявляється не допомогла – рівень держборгу все ще залишається на загрозливому рівні (близько 90% ВВП у 2017 р.);
- ЗВР є все ще занизькими та не відповідають критеріям безпеки МВФ; Розчистка банківського сектору не призвела до посилення стійкості банківського сектору – Україна є лідером серед країн Європи за показником долі токсичних активів у банківських балансах (30% - за даними МВФ, реально – 50%). Рівень доларизації економіки залишається високим, що свідчить про недовіру до національної грошової одиниці.
- Попри жорстку фіскальну консолідацію та мізерні пенсії, Пенсійний фонд залишається розбалансованим – Україна є одним із лідерів серед європейських країн (після Греції) за рівнем дефіциту пенсійної системи.
- На думку фахівців, ризики подальшого погіршення ситуації залишаються суттєвими: через нездатність приборкати конфлікт на Донбасі, недієздатну коаліцію та ймовірне погіршення умов торгівлі для України. За такої динаміки «покращень» Україна може не перенести наступний раунд реформ від МВФ, яких на думку Фонду ми гостро потребуємо.
- Питання, включені в Меморандум, не обговорювались з суспільством. Переговори велися таємно та носили характер кулуарних домовленостей. Влада, за визначенням МВФ погодилась на пакет дійсно «амбіційних» (читай – крайніх) заходів аби втриматись любою ціною в програмі та зберегти джерела підтримки свого крихкого режиму. Зобов’язання, що взяла на себе українська влада, несуть суттєві ризики погіршення поточного становища і майбутніх перспектив для населення, бізнесу і держави в цілому.
Від вищевказаного існують відповідні прогнозовані ризики, які полягають у наступному:
- Перший та ключовий це відбудеться суттєве погіршення умов життя пересічних громадян, а це зокрема продовжиться тарифний геноцид населення. Тарифи й надалі зростатимуть (наступне підвищення ймовірно відбудеться з початком нового опалювального сезону), чисельності сімей, що отримують субсидії, буде скорочуватись.
- З одного боку, влада вже взяла зобов’язання автоматично раз на півроку переглядати тарифи на газ і центральне опалення у випадку їх відхилення на 10% і більше відсотків від рівня собівартості, розрахованого на основі паритету з імпортною ціною газу. Це призведе до подальшого стрімкого зростання тарифів вже з 1 жовтня цього року. Оскільки за таких вимог (виходячи з ціни імпортного газу та обмінного курсу) кінцева ціна газу для населення зросте з нинішніх 6879 грн. до близько 10 тис. грн. за тис. м. куб, а тарифи на центральне опалення зростуть додатково щонайменше на 30%. Тарифи будуть збільшуватись автоматично у разі зростання імпортної ціни та девальвації гривні, а те ще вона (девальвація) триватиме – ніхто, навіть у владі, сумнівів не має[2].
- З іншого боку, влада погодилася з цілим комплексом заходів, які будуть зменшувати обсяг призначених субсидій і чисельність їх отримувачів. Уряд вже суттєво зменшив соціальні нормативи енергоспоживання для індивідуального опалення, що враховуються для призначення субсидій (наприклад, норматив для централізованого опалення зменшено відразу на 21%) та має намір їх ще знизити у не-пікові періоди навіть у опалювальний сезон (тобто – жовтень-листопад, березень-квітень). На черзі: - Запровадження комплексних перевірок отримувачів соціальних допомог, в т.ч. субсидій ЖКХ (оцінки їх доходів, активів, видатків), задля того аби вписатися в бюджетні призначення на виплату субсидій у 2017 року, які є заниженими щонайменше на третину.[3] За приблизними оцінками, скорочення зачепить 2-2,2 млн. домогосподарств, які втратять право на субсидію або ж будуть отримувати мізерну компенсацію; - Запровадження монетизації субсидій ЖКХ – спочатку (до старту нового опалювального сезону у жовтні 2017 р. ) на рівні компаній, потім – на рівні домогосподарств. Проведення монетизації субсидій неможливо без урізання загального числа отримувачів субсидії домогосподарств і зниження розміру субсидії, які необхідно підігнати до обсягу коштів, зарезервованих у бюджеті.
- В той час як астрономічними темпами збільшується заборгованість із оплати ЖК-послуг населенням[4] і чисельність сімей, що не можуть самостійно сплачувати «комуналку»[5]), влада погодилась прибрати на вимогу МВФ інструмент, який хоч якось пом’якшував «тарифний вирок», - можливість розстрочки з оплати комунальних послуг протягом року. Влада, мабуть, хоче добити, доведене до відчаю тарифним геноцидом населення… Не вистачає тільки запровадити пеню на заборгованість за оплату ЖК-послуг, що вочевидь буде наступним кроком (така законодавча ініціатива перебуває на розгляді у ВР).
- Влада сама зізналась: її мета – не неодноразово публічно задекларовані «субсидії отримає кожний, хто їх потребує», а утриматись у межах 47 млрд. грн.!
- Влада пообіцяла провести через ВР закон про автоматизацію примусового стягнення боргу (наказових платежів та накладення арешту на банківські рахунки). На практиці це означатиме можливість зняти суму боргу по ЖКП-послугах з будь-якої банківської картки (зарплатної, пенсійної, для материнських виплат), навіть не повідомивши попередньо про це людину[6] [7].
- Другим не мало важним негативним насідком це є значне погіршуються умови виходу на пенсію:
- В звіті МВФ є декілька прямих констатацій вимог необхідності підняття «ефективного віку виходу на пенсію» (effective retirement age), що можна трактувати як підняття пенсійного віку, так і страхового стажу. Саме ця вимога закладена в ідею комплексної пенсійної реформи, яку Україна має прийняти до кінця квітня 2017 р.
- Верховна Рада Україні до кінця квітня повинна ухвалити законодавство, яке з 1 січня 2018 року має запустити «реформу». Крім підняття пенсійного віку і страхового стажу обіцяно скоротити перелік шкідливих професій, які дають право дострокового виходу на пенсію, а таких в Україні кожен 4-й працюючий.
- Як компенсатор, обіцяно добровільний вибір варіанту виходу на пенсію у вигляді заохочувальних доплат для тих, хто захоче довше попрацювати замість оформлення пенсії. Тобто може так статися, що працівник у якого не вистачить трудового стажу, наприклад 35 років, або його виключають із «оновленого - обмеженого» списку шкідливих професій, може «вільно» обрати варіант ще попрацювати 5-10 років за відсотки до майбутньої пенсії. Цілком можливо, що він може до ней не дожити або вийти інвалідом. Загалом в такий спосіб планується заощадити не менше 3% від ВВП.
- Пропонують більш жорсткі умови для наданні мінімальної пенсії. Тобто ті громадяни які не «дотягнуть до критеріїв», встановлених для її нарахування (читай сплатили недостатньо ЕСВ), ризикують лишитися навіть без мізерних 1 373 грн./міс. (сьогодні мінімальну пенсію (1 247 грн.) отримують біля 7,5 млн. пенсіонерів). Може так скластися, що людина, яка по діючому сьогодні закону повинна вийти на пенсію через 10 міс., після реформи повинна дотягнутися до «нових критеріїв», або працювати задля мінімальної пенсії поки цього не зробить. Під ризиком все населення, яке працювало до 2001 року, тому що раніше не було системи персоніфікованого обліку, сільське населення, особи, що тимчасово не працювали, виїздили на заробітки та інші. Враховуючи мету – економія будь-якою ціною – половина потенційних пенсіонерів може роками збирати папери і доводити своє право навіть на мінімальну пенсію.
- Погіршення умов виходу на пенсію планується здійснити на фоні одних з найбільш низьких в Європі показників тривалості життя. В 2016 році середня тривалість життя українців становила 70,4 роки, для чоловіків 65,2, для жінок – 75,5. Європейці живуть на 10 років довше. В той же час Україна є лідером за показниками смертності від серцево судинних захворювань (64% від загальної захворюваності, або 500 тис. осіб на рік.). При стрімкому падінні рівня життя, зруйнованій системі охорони здоров‘я, українці ризикують до пенсій просто не дожити. Вся пенсійна реформа - це по суті зменшення кількості пенсіонерів в будь який спосіб.
- Це реальні соціальні стандарти будуть звужуватись, оскільки:
- Влада бере зобов’язання заморозити подальше підвищення мінімальної зарплати у 2017 р., а її індексація у 2018 р. – під питанням. Наразі рівень мінімальної зарплати (3200 грн.) лише трохи випереджає розмір фактичного (розрахункового) прожиткового мінімуму, який розраховується Мінсоцполітики (3173 грн, в цінах лютого 2017 року). Проте з урахуванням інфляції, що складе мінімум 12%, мінімальна зарплата вже за декілька місяців буде нижчою за фактичний прожитковий мінімум.
- Реальний прожитковий мінімум, до якого прив’язані пенсії за віком, та соціальні виплати у реальному вимірі, знизиться, оскільки буде проіндексований на прогнозну інфляцію (8,1%), тоді як фактично інфляція буде більшою (від 12%).
- В бюджетному секторі консервується прив‘язка зарплати до тарифної сітки, тобто лишається зрівнялівка кваліфікованої і некваліфікованої праці.
- Це буде значно послаблений захист трудових прав і гарантій працівників через внесення змін до трудового законодавства, оскільки:
- Планується скасувати «застарілі» норми, які обмежують можливості роботодавця коригувати зайнятість залежно від умов праці. Тобто, якщо по діючому законодавству робочий час диспетчера становить 4 години, то в новій конфігурації роботодавець буде мати право подовжити його до 8-ми.
- Послаблюються гарантії для працівників щодо можливих звільнень. Наприклад це може торкнутися жінок, які знаходяться в «декретній» відпустці до 3-х років. Щорічно в Україні нагоджується бл. 400 тис дітей, тобто під ризиком може опинитися більше міліонна жінок.
- Під маскою посилення конкурентоспроможності простежується бажання втрутитися у відносини працівники/роботодавці. Планується провести корекцію укладанні колективних угод з метою недопущення закладанні норм про підвищення виплат, наприклад у шахтарів - у подвійному розмірі.
- Це планується нове суттєве скорочення бюджетників, оскільки:
- Закладено декілька позицій: Скорочення фонду оплати праці і відсоткове скорочення. За попередньою інформацією пропонується за 2017 рік скоротити 4% працівників бюджетної сфери, і ще додатково 10% - у 2019 році (по державній службі відповідно 5% і 10%). Для бюджетників в першу чергу це торкнеться вчителів, медиків, яких серед бюджетників 70%, а також працівників науки, культури, соціальної сфери.
- До 2019 року на вулиці можуть опинитися майже 300 тис. бюджетників, які поповнять лави безробітних, а показник безробіття в країні може сягнути 11% (сьогодні 9,6%). На фоні безробіття та низьких зарплат процес міграції заростатиме. За даними з відкритих джерел лише за 2015 рік з країни виїхало 4,5 тис лікарів. Це означає, що у найближчому майбутньому навчати та лікувати українців буде нікому.
- Звільнення значної частини бюджетників не призведе до зростання зарплат в тих, хто збереже роботу: загальний фонд оплати праці бюджетного сектору буде також скорочуватись.
- Це погіршиться доступ до якісної та доступної медицини а тому по факту населенню пропонують платну медицину і закриття лікарень, а тому:
- На фоні нечітких обіцянок забезпечити якісну медичну допомогу через фінансові модель «гроші ходять за пацієнтом» в реальності влада дуже поспішає (в середині 2017 року) створити ще один центральний орган виконавчої влади, який буде розпоряджатися бюджетними коштами в обсязі 77 млрд. грн. і скоротити лікарні під маркою створення госпітальних округів.
- Це погіршуються та погіршиться умови ведення бізнесу, згортається будь-які стимули для перезапуску економіки та відновлення впевненого економічного зростання, оскільки:
- Немає стимулів для запуску банківського кредитування: влада буде продовжувати жорстку монетарну політику із «дорогими грошима» та недоступними кредитами; у 2017-2018 рр. продовжиться зачистка банківського сектору – насамперед, серед невеликих банків (що не входять у топ-40), які не зможуть виконати дед-лайни по нормативам адекватності капіталу, та мінімальному статутному капіталу у 200 млн. грн.. (на липень 2017 р., нині у «зоні ризику» з капіталом менше 200 мільйонів – 41 банк з 88, що залишились); зняття 100% гарантій на банківські депозити в великих державних банках призведе до загострення відтоку вкладів.
- Готується масштабний наступ на спрощену систему оподаткування, якою наразі користується більше 2,3 млн. осіб (а з найманими працівниками це усі 3 млн. осіб.) МСБ в цілому. Ймовірно, за все використання спрощеної системи оподаткування буде суттєво обмежено до рівня зовсім дрібних підприємців. Малому і середньому бізнесу слід готуватись до зняття мораторію на перевірки, повернення податкових аудитів, збільшення штрафів. Влада не зробила ніяких висновків із останнього підвищення податкового навантаження на малий бізнес (насамперед, запровадження з 2017 р. вимоги сплати ЄСВ для тих ФОПів, що не отримують доходів), що призвело до закриття кожного 8-го ФОПу в Україні.
- На вимогу МВФ будуть згорнуті будь-які фіскальні стимули, які мали запрацювати у 2017 р. та передбачали надання пільг, галузевої підтримки, доступного кредитування для нарощування експорту, відновлення промисловості та створення нових робочих. Йдеться фактично про повну заборону загальноприйнятих у світі інструментів про-активної державної галузевої політики, таких як індустріальні парки та експортно-кредитне агентство (останні, наприклад, функціонують у 32 із 35 країн ОЕСР). Завдяки вашим зусиллям ми ризикуємо остаточно втратити авіа-, судно-, автомобіле- та вагоно- інші галузі машинобудування...
- Не варто сподіватися на зниження податкового тягаря. Оновленим Меморандумом передбачається категоричне утримання від будь-яких істотних урізань ставок податків, звільнень від оподаткувань, податкових амністій. Натомість пропонується зворотне (приміром – розширення бази для ЄСВ).
- Замість створення сприятливих умов для малого бізнесу, підтримки національної промисловості та високотехнологічних послуг, експортерів, влада зайнята перетягуванням простирадла у питанні створення нової фінансової поліції із ще більшим функціоналом та повноваженнями, ніж у ліквідованої податкової поліції.
- І зокрема не мало важний наслідок, це те що діюча влада готується розпродаж останніх стратегічних активів за безцінь, до яких входить земля, оскільки:
- Влада брала на себе зобов’язання до 1 травня прийняти закон про ринок землі с / г призначення, після чого з 1 січня повинен запрацювати повноцінний ринок землі – для чого немає необхідних передумов: є проблеми з наповненням кадастру, немає справедливої оцінки земель (без чого її скуповуватимуть у селян за безцінь), не встановлено антимонопольних обмежень на граничні обсяги володіння землею, не посилено відповідальність за умисне виснажливе землекористування та багато іншого.
- Влада зобов’язується не тільки продати те, про що було домовлено на старті співробітництва по нинішній програмі МВФ, але й розширення цього переліку за рахунок підприємств, нині спеціальним законом заборонених до приватизації.
- Влада, неспроможна забезпечити працюючу здорову економіку, намагається затикати дірки у бюджеті за рахунок обіцянки МВФ розпродати за безцінь залишки найбільш цінних активів, які поки що належать Українському народові – землю, стратегічні підприємства (ОПЗ, обленерго, Турбоатом). Ця влада на прикладі ОПЗ довела, що вона не здатна проводити ефективне роздержавлення і залучати стратегічних інвесторів, проте гарно уміє буквально за рік довести раніше прибутковий актив фактично до зупинки і банкрутства.
Отже роблячи висновки вищевказаному, можна прийти до висновку, що громадяни України мають владу, яка вже давно втратила кредит суспільної довіри, яка веде кулуарні домовленості із МВФ та готова піти на суттєві поступки зовнішнім кредиторам, що суттєво погіршать умови життя в країні та знищують перспективи відновлення економіки. І все це заради ще одного 1 млрд. дол. кредиту на утримання свої влади, що відіб’ється у зростанні і так непосильного боргового тягаря. За останні три роки боргове навантаження на економку зросло з 40% ВВП до 82,6%, вийшовши далеко за межі боргової безпеки (60% ВВП); обслуговування держборгу у 2016 р. = 14% видатків держбюджету (максимум для України – 10%); держборг у гривні зріс у 3,3 рази, а на душу населення – до 45 213 грн. В то й же час, накопичення держборгу не призвело до будь-яких позитивних зрушень: зростанню інвестицій, нарощуванню експорту, впровадженню нових технологій, збільшенню енергоефективності та конкурентоспроможності економіки в цілому. Нагадаю, що незабаром у 2018-2019 рр. починаються піки виплат за зовнішніми боргами (у найближчі три роки треба віддати 14 млрд. дол.). Чим віддавати будемо – землею, підприємствами, ще більшим відтоком робочих рук та мізків?
(Стаття підготовлена за інформацією та методичним рекомендаціям «Опозиційного блоку» станом на початок квітня 2017 року та інтерв’ю з народним депутатом України, автор журналіст друкованого ЗМІ Газети «Перша полоса» ЛГ № 1263-384Р Овчаренко О.В. свідоцтво № 7 від 01.03.2017 року).
1-Таким чином всього з початку дії програми EFF Україна вже отримала від МВФ 8,38 млрд. дол. із запланованих 17,5 млрд. дол.
2-Першу програму stand by нова влада отримала у квітні 2014 р.
[2] В останньому опитувані ділових очікувань підприємств, що проводиться НБУ, бізнес очікував девальвації гриві до 29,2 грн/дол. на кінець 2017 р. проти 27,8 грн/дол. у прогнозі Мінфіну.
[3] В бюджеті 2017 р. на субсидії заплановано 47 млрд. грн.., тоді як реальна потреба в бюджетному фінансуванні - за незмінних умов призначення субсидій - складає близько 70 млрд. грн.
[4] За 2016 р. заборгованість зросла більш ніж вдвічі, +12,5 млрд. грн.; з початку 2017 р - збільшилась ще на 6,3 млрд. грн. до 29,5 млрд. грн..
[5] За 2016 р. їх кількість зросла на 42% до майже 7,7 млн. домогосподарств. У лютому 2017 р. субсидії отримувало 6,7 млн. сімей.
[6] https://www.facebook.com/photo.php?fbid=407254862974135&set=a.107863662913258.1073741828.100010688735430&type=3&theater
[7] https://www.facebook.com/609962032413889/posts/1296827300394022
